Мене звати Таня. Мене звати Софія. Ми навчаємось разом в університеті.

Як ми стали жити разом

Так сталося, що минулого року ми були на одному поверсі — жили не як сусідки, але знали одна одну. А цього року вирішили жити разом. Я гетеросексуальна. Я лесбійка.

Я ставлюсь нормально до пансексуальності, до гомосексуальності і до всіх орієнтацій, які є. Взагалі, перший рік, коли ми познайомились, я про це не знала. На другий рік, коли ми з’їхались, вона розповіла про свою подругу. Мене це трошки здивувало, але й зацікавило.

Всі ми рівні

І взагалі, в мене таке виховання в сім’ї, що всі ми рівні. Всі ми маємо одне одного поважати. І це нормально, коли, наприклад, я з однією орієнтацією, а хтось інший — друг, подруга — з іншою орієнтацією. І в нашому суспільстві ми маємо це нормалізувати.

Коли не приймають

Хотіли вигнати з мене цю диявольську силу. І взагалі казали, щоб я більше молилася — і, можливо, Бог мене звільнить від цього гріха.

Зараз я в стосунках, і ми з дівчиною доволі часто стикаємось. Сайд-ай, коли нам кидають, — це вже нормалізовано, ми намагаємося на це не звертати увагу. Але, наприклад, ми були на концерті, і я просто її поцілувала. Це не було якось просто. І чоловік узяв мене, потягнув отак за голову в натовпі.

І от я знаю, що якби Софія була зі мною в цій ситуації, вона б мене захистила. Бо я людина, яка мовчить, — мені легше промовчати. А Софія завжди за мене горою стане, все висловить, захистить.

Ні, але просто коли ми, наприклад, обговорювали якісь негативні ситуації, я її підтримувала, заспокоювала. І, я думаю, на моєму місці кожен би це зробив.

Про це треба говорити

Для мене це важливо, тому що ми всі рівні, і ми маємо одне одного підтримувати. Кожен має право на вибір, і ми його маємо одобрювати. Тому що не всі люди обізнані.

В цій ситуації для тих людей, хто не в темі, хто цього не розуміє, — їм потрібно про це знати. Їм про це треба звідкілясь дізнатися. І в цьому випадку я можу виступити як інформатор — так само, як і моя подруга Таня. Ми маємо всі говорити про це, не мовчати. І з розумінням ставитися до кожної людини. Це дуже важко — я вас розумію прекрасно.

Найголовніше — бути собою

Що б я хотіла сказати — перш за все, це бути собою. Не завжди це безпечно для нас, але хоча б спробувати маленькими кроками відкриватися. Бо якщо це справді ваші люди — вони будуть з вами. Якщо це не ваші люди, то, можливо, краще завершити стосунки. Бо як можна спілкуватися з людьми, якщо вони не приймають твою природу?

Скажу таку тезу, яку мені сказала мама, бо я доволі рано усвідомила свою орієнтацію. Вона мені завжди казала: для мене в пріоритеті, щоб ти була щаслива. А з ким ти будеш щаслива — це вже тобі вирішувати.

Про віру і любов

«Психічно хворі» — це найпоширеніше кліше серед людей певної вікової категорії. Можливо, бабусі, дідусі — хтось такий, хто не знається на цій темі, не розбирається.

Мене найбільше засмучує, що ЛГБТ-людей вважають грішниками. І я вважаю, що це недоцільно, бо любити людину своєї статі — це точно не гріх. Я просто християнка, тому, можливо, це треба сказати. Ніби ти не можеш бути разом з Богом, якщо ти любиш дівчину.

Я хочу, щоб це змінилося. І дійсно вірю, що те, кого ти любиш, впливає на твій взаємозв’язок з Богом.