Координаторка ком’юніті-центру (Чернівці)

Щербук Ваня

v.shcherbuk@insight-ukraine.org

Мене звати Ваня. Я координаторка ГО «Інсайт» у Чернівцях, тренерка з неформальної освіти, менторка, активістка, людина, яка щиро вірить у силу змін і в те, що кожна людина заслуговує на гідність та повагу.

Я творча, харизматична, допитлива й добра — і водночас «конфліктна», бо люблю дослідити суть, і вперта, якщо питання стосується моїх особистісних цінностей. Любляча дружина та мама двох котиків і собачки. Маю юридичну освіту та підготовку медіаторки — знання, які допомагають мені усвідомлено виконувати цілі, бачити ситуації ширше, чути різні сторони та шукати рішення не лише через закон, а й через людяність.

Мабуть, моєю найсильнішою рисою є загострене відчуття справедливості. Саме воно щоразу нагадує мені, чому я обрала цей шлях. Я постійно навчаюся, відкриваю нові сенси та досліджую цей світ. Для мене важливо не просто спостерігати за змінами, а бути їхньою частиною.

В «Інсайт» я потрапила майже випадково. Подала заявку радше заради жарту, бо була переконана, що мене не візьмуть. Тоді я переживала непростий період невпевненості в собі. Здавалося, що всюди я «недостатня»: недостатньо досвідчена, недостатньо хороша, недостатньо «правильна». Відмови в роботі ставали звичними.

Та іноді життя відкриває двері саме там, де ми вже не очікуємо їх побачити. Сьогодні я розумію, що знайшла справу, якою хочу займатися все життя. Справу, в якій поєдналися мої цінності, знання, досвід і віра в майбутнє без дискримінації. І, мабуть, найцінніше в цій історії те, що разом із роботою я віднайшла і себе.

Я в «Інсайті», тому що завжди шукала місце, де зможу бути собою. Місце, де робота — це не просто перелік завдань чи спосіб заробити на життя, а щось більше. Щось, що має сенс і здатне змінювати реальність навколо. Для мене важливо бути частиною цього процесу. Не просто спостерігати за змінами, а докладати до них власних зусиль. Саме тому я тут.

Що мене заряджає:

Мабуть, я вимушена екстравертка. Хоча іноді мені хочеться тиші й усамітнення, найбільше в роботі мене заряджає саме спілкування з людьми.

Але справжній баланс я знаходжу в природі. Коли є можливість поїхати до лісу, сісти біля водойми чи піднятися в гори, я ніби повертаюся до себе. Природа нагадує, що навіть великі зміни починаються з маленьких кроків, а сила не завжди в гучності — іноді вона в спокої та здатності споглядати.

Та найбільше мене заряджає сама ідея, заради якої ми працюємо щодня. Віра в те, що світ може бути справедливішим, добрішим і вільнішим від упереджень. Усвідомлення того, що своєю роботою я можу наближати час, коли ЛГБТ+ люди почуватимуться в безпеці, матимуть рівні права та не змушені будуть доводити своє право бути собою. Саме ця мета щоранку нагадує мені, навіщо я тут.

Бліц-інтерв’ю:

Одне речення про себе, яке не є посадою
Мандрівниця власної свідомості, яка не боїться бути революціонеркою суспільних змін.

Чим займаєшся, коли не рятуєш права людини?
Гуляю з собакою, роблю йогу, проводжу чайні церемонії, люблю займатися різними видами мистецтва — так само як і споглядати, — люблю читати книжки і жити цікаво.

Опиши себе трьома словами
Смілива. Допитлива. Вперта.

Улюблений квір-фільм або серіал — і чому саме він
«Carol», «Orange Is the New Black», «The L Word» і «Killing Eve».

«Carol» для мене — це культовий фільм і справжня класика. У ньому неймовірна режисерська робота: він настільки тонкий і багатошаровий, що його можна переглядати знову і знову й щоразу знаходити щось нове, чого раніше не помічала. Це кіно, яке не втрачає глибини з часом.

«Orange Is the New Black» і «The L Word» — це серіали, на яких я, по суті, виросла. Вони важливі для мене тим, що показують велику різноманітність жіночих і квір-стосунків: різних, складних, живих, іноді суперечливих, але дуже справжніх. Вони дали відчуття видимості й нормальності того, що раніше часто залишалося невидимим.

«Killing Eve» — це окрема історія. Я розумію, що він токсичний і точно не про здорові стосунки, які хотілося б романтизувати. Але мені близька сама естетика цього серіалу.