Цього разу у нас незвичний випуск: ми хочемо нагадати вам найбільш примітні та варті уваги події, що відбулися у світі минулого року. Січневі ж події, яких у післяноворічний період досить небагато, оглянемо у наступному місяці разом з лютневими.

Польща: втрачений шанс


Анна Гродзька та Анджей Дуда: хто кого?

Оскільки Польща межує і має певне спільне історико-культурне підґрунтя з Україною, її досвід може бути корисним для нас. Нажаль, цього разу він не дуже позитивний.

У Польщі досі немає законодавства, яке регулювало б юридичне визнання гендеру. Хоча існує можливість такого визнання через місцеві суди, але вона дуже ускладнена, і відсутність чітких механізмів робить кінцевий результат залежним від різних суб’єктивних та ситуативних чинників.

Та ось, здавалося, з’явився шанс змінити ситуацію. У парламент було подано законопроект «Акту погодження гендеру», за яким особа зможе отримати визнання свого гендеру шляхом рішення єдиного суду в Лодзі протягом 3 місяців, не будучи зобов’язаною для того робити будь-які медичні втручання, але представивши підтвердження діагнозу від спеціалістів. У результаті вона має отримати нове свідоцтво про народження та інші документи з відповідним гендерним маркером.

Події розвивалися наступним чином:

Отже, «Акт погодження гендеру» не набув чинності, і тепер польські транс-активісти нажаль мають починати спочатку діяльність з лобіювання законодавства вже з іншим, до того ж більш правоконсервативним складом парламенту.

Словенія: туди й назад


ЛГБТК-активісти чекають на результати референдуму

Минулого року Словенія могла стати першою з посткомуністичних держав, де було б визнано шлюбну рівність. Але досягти цього виявилося складніше, ніж здавалося.

Одностатеві партнерства визнаються у Словенії з 23 липня 2006 року. Спроби досягти легалізації також одностатевих шлюбів або принаймні дати зареєстрованим партнерствам рівні права зі шлюбами здійснювалися з 2009 року, проте не були достатньо успішними. Так, партнерства не отримали права на спільну адопцію. Але у 2015 році законопроект про одностатеві шлюби все ж отримав шанс бути прийнятим.

Наведемо хронологію ключових подій:

Тепер парламент принаймні протягом року не має права знову піднімати питання одностатевих шлюбів. Як бачимо з цієї ситуації, буває таке, коли законодавці виявляються прогресивнішими у питаннях прав людини, ніж народ, який вони представляють.

Ірландія: релігія – не завада


Марш на підтримку шлюбної рівності

Незважаючи на високий рівень традиційної релігійної свідомості в Ірландії, у 2015 році ця країна зробила великий поступ у питаннях прав людини для ЛГБТІК.

Акт про цивільні партнерства в Ірландії набув чинності з 1 січня 2011 року, і у тому ж році незабаром розпочалося обговорення можливих поправок у конституцію, які дозволили б визнання одностатевих шлюбів. Депутати парламенту створили Конституційну конвенцію, яка у 2013 році оголосила, що питання такої поправки буде винесено на громадський референдум у першій половині 2015 року.

Референдум відбувся 22 травня 2015 року, явка на ньому склала більше 60%, і 62% з них підтримали одностатеві шлюби. Нове законодавство набуло чинності 16 листопада, і вже наступного дня відбулися перші шлюбні церемонії для одностатевих пар. Таким чином, Ірландія стала першою країною у світі, у якій шлюбну рівність було встановлено шляхом всенародного волевиявлення.

Але досягнення Ірландії у 2015 році – це не тільки шлюбна рівність, а і значна лібералізація законодавства з визнання гендеру. Хоча активісти домагалися цього вже не один рік, такий законопроект було анонсовано тільки у 2014 році, і незабаром почалося його активне обговорення у парламенті. 15 липня «Закон визнання гендеру» було прийнято, а 8 вересня він набув чинності.

Зараз цей закон є одним з найпрогресивніших у світі, включаючи такі моменти:

  • визнання гендеру базується на власному декларуванні особи шляхом подання заяви у державні інстанції;
  • будь-які медичні втручання або діагнози не потрібні;
  • немає вимоги примусового розлучення (це стало безпосереднім наслідком легалізації одностатевих шлюбів);
  • вищевказані умови діють для осіб віком від 18 років;
  • для підлітків визнання гендеру можливе як і раніше шляхом судового процесу із залученням медичних спеціалістів.

Що стосується останнього пункту, ірландські транс-активісти працюють над тим, щоб покращити також і його.

США: рівність на федеральному рівні


ЛГБТК-спільнота США святкує перемогу

Сполучені Штати є визнаним світовим лідером, тому знакові події у цій країні привертають до себе особливу увагу. Минулого року такою подією стало визнання одностатевих шлюбів.

Оскільки США є країною з федеральним устроєм, у якій різні штати можуть мати окреме законодавство з різних питань, ситуація одностатевих пар у ній розвивалася нерівномірно. Першим штатом, у якому було легалізовано одностатеві шлюби, став Масачусетс у 2004 році, і далі поступово різними засобами такої легалізації було досягнуто у 37 штатах. Але у той же час з 1996 року на федеральному рівні діяв «Акт захисту шлюбу» (DOMA), який дозволяв штатам не визнавати одностатеві шлюби, і на рівні країни визначав шлюб як союз чоловіка і жінки. 26 червня 2013 року формулювання DOMA щодо шлюбу було визнано неконституційним Верховним Судом США, і це відкрило шлях для подальших змін.

У тому ж Верховному Суді розглядалася справа, відома як «Обергефелл проти Ходжеса», що стосувалася заборони одностатевих шлюбів у кількох штатах – тобто, суд мав визначитися, чи штати взагалі мають право їх забороняти. 26 червня було винесено рішення про неконституційність такої заборони – при цьому з 9 суддів п’ятеро висловилися на користь одностатевих шлюбів, у той час як четверо мали окрему думку. Отже, внаслідок рішення суду одностатеві шлюби стали легальними на всій території Сполучених Штатів, і ті штати, у яких вони досі не були дозволені, отримали зобов’язання змінити законодавство.

Інші події у США, які варто відзначити:

Мальта: попереду всіх


Інформаційна кампанія щодо нового законодавства

Нещодавно Мальта була маловідомою та не дуже цікавою у контексті ЛГБТІК країною, але після зміни законодавства щодо трансгендерів та інтерсексів вона стрімко вийшла у лідери.

Ситуація трансгендерних людей на Мальті довгий час була неврегульованою. Чіткого механізму юридичного визнання гендеру не було, і права трансгендерів були досить обмежені: зокрема, до 2014 їм було заборонено укладати шлюб. Але 1 квітня 2015 року парламент Мальти прийняв «Закон про гендерну ідентичність, гендерну експресію та статеві характеристики» (GIGESC), який кардинально змінив ситуацію.

Основні положення цього закону такі:

  • юридичне визнання гендеру є нотаріальною процедурою на основі простої заяви, яка базується на гендерному самовизначенні заявника або заявниці;
  • термін розгляду заяви – не більше ніж 30 днів;
  • вимагати будь-яку медичну інформацію від заявниці/заявника забороняється;
  • неповнолітні також можуть отримувати визнання гендеру шляхом звернення до суду їх батьків або опікунів;
  • дозволяється відкласти внесення статевого маркеру у свідоцтво про народження дитини, доки її гендерну ідентичність не буде визначено;
  • «нормалізувальні» хірургічні операції для інтерсекс-немовлят забороняються;
  • для підтримки та включення транс- та інтерсекс-людей визначено комплекс заходів у галузях охорони здоров’я, недискримінації та кримінальної юстиції.

Але на GIGESC мальтійські досягнення не закінчилися. Так, уже у червні уряд Мальти опублікував нову освітню політику стосовно трансгендерних, гендерно-варіативних та інтерсексуальних дітей. Вона акцентується на ключових питаннях та потребах з метою зробити школи інклюзивними для таких дітей, а також визначити, як необхідно реагувати у випадках камін-ауту та трансгендерного переходу.

Нарешті, 15 грудня уряд запропонував законопроект «Підтвердження сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та гендерної експресії», метою якого є заборона конверсійної терапії, тобто спроб «лікування» ЛГБТК-проявів, як неефективної та небезпечної для здоров’я. Таким чином, Мальта справді заслуговує на звання «країни номер один» у сфері прав ЛГБТІК, якою її визначає зокрема ILGA-Europe.

Одним реченням


ЛГБТІК по всьому світу

Коротко про інші події 2015 року.

Тим часом в Україні


Акція за прийняття антидискримінаційної поправки

Зазвичай у «Квір-огляді» ми торкаємося тільки подій за кордоном, але у підсумковому випуску згадаємо також, що значного відбулося минулого року у нашій країні.

  • 6 червня у рамках «КиївПрайду» відбувся «Марш Рівності», у якому взяло участь багато українських ЛГБТК-активістів та правозахисників, до яких вперше приєдналися також двоє народних депутатів. Незважаючи на те, що марш проводився у закритому форматі та охоронявся великою кількістю міліції, на нього здійснили напад представники праворадикальних рухів. Кількох нападників було арештовано, але слідство кваліфікувало їх дії тільки як «хуліганство». Загалом події навколо маршу та «КиївПрайду» спричинили велику суспільну дискусію, яка актуалізувала ЛГБТ-тематику в українському інформаційному просторі.
  • 22-24 жовтня у Києві відбулася перша Міжнародна конференція «Трансгендерність у соціальному та медичному контексті». Серед учасників конференції були експерти з західних та пострадянських країн, представники українських міністерств та судів, а також багато активістів. Більшість доповідачів озвучували чітку позицію депатологізації трансгендерності та потребу у простих і прозорих процедурах юридичного визнання гендеру. У той же час, Міністерство охорони здоров’я, дискусія з представниками якого щодо процедури «зміни (корекції) статі» була однією з цілей конференції, захід цілком проігнорувало.
  • 12 листопада Верховна Рада України прийняла поправку до Кодексу Законів про Працю, яка серед іншого забороняє дискримінацією за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Ця поправка була частиною пакету законів, необхідних для лібералізації візового режиму України з ЄС. Її прийняттю передувало кілька спроб голосування, невдалих через високий рівень гомофобії у депутатів. ЛГБТК-спільнота разом з іншими громадськими активістами взяла участь у двох акціях під стінами Верховної Ради, щоб змусити депутатів врешті-решт проголосувати за заборону дискримінації.
  • 23 листопада Кабінетом Міністрів України було Затверджено «План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» після тривалих та важких дебатів між громадськими активістами та представниками органів влади. План містить низку завдань, що стосуються зокрема трансгендерів, інтерсексів та ЛГБТІК загалом. Серед них – розроблення нової процедури визнання гендеру замість існуючого «Наказу №60», розроблення стандартів медичної допомоги інтерсекс-людям, а також подання законопроекту про цивільні партнерства у 2017 році.

Підготувала Інна Ірискіна

Рекомендуем: