d063d8b7c1471349d2847c26ce4e4d8c_XLУ цьому документі ми хотіли би роз’яснити нашу точку зору відносно понять «сексуальна орієнтація», «гендерна ідентичність» та обґрунтувати необхідність  включення  гендерної ідентичності, як окремої ознаки до переліку всіх ознак, дискримінація відносно яких має бути заборонена законом.

Варто зазначити, що чинне законодавство України не закріплює  визначення жодного із вищеперерахованих термінів, у зв’язку з чим пропонуємо скористуватись Джок’якартськими принципами[1] – єдиними принципами застосування міжнародно-правових норм про права людини стосовно сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, отже:

Сексуальна орієнтація – здатність тієї чи іншої особи до глибокої емоційної, приязної та сексуальної прихильності до осіб іншої статі або до тієї ж статі або до обох статей, а також до вступу з такими особами в інтимні і статеві відносини[2].

У сучасній сексології загальноприйнятими розглядаються три типові сексуальні орієнтації:  гомосексуальна, бісексуальна та гетеросексуальна. Завертаємо увагу, що ще у 1990 році Всесвітня організація охорони здоров’я виключила гомосексуальність із переліку психічних захворювань та визнала її на рівні з гетеросексуальністю та бісексуальністю – варіантом норми сексуальної орієнтації, опублікувавши 10-ий перегляд Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), який в Україні визнано єдиним міжнародним нормативним документом для формування системи обліку і звітності в охороні здоров’я з 1999 року. У 1991 році в Україні скасовано кримінальну відповідальність за чоловічу гомосексуальність, або так зване «мужолозство». Отже, на сьогоднішній день добровільні гомосексуальні жіночі та/чи чоловічі стосунки, включно зі статевими стосунками, українська держава декриміналізувала та депатологізувала.

Гендерна ідентичність – глибоке усвідомлення тією чи іншою особою внутрішніх та індивідуальних особливостей гендерної приналежності, яка може як збігатися, так і не збігатися зі статтю по народженню, включаючи індивідуальне відчуття свого тіла (при наявності вільної волі може супроводжуватися зміною зовнішності або фізіологічних функцій медичними, хірургічними або іншими засобами) та інші прояви, такі як одяг, мова і особливості поведінки.

Поняття «гендерна ідентичність» дає можливість усвідомити, що стать, визначена дітям при народженні, може не відповідати особистій гендерній ідентичності, яка формується у них в міру дорослішання. Людей, чия гендерна ідентичність не співпадає із визначеною при народженні статтю називають загальним «парасольковим» терміном – трансгендери. Слід зазначити, що спільнота трансгендерів дуже різноманітна. На сьогоднішній день, в Україні єдиною офіційно визнаною групою трансгендерів є транссексуали, і лише в медичному аспекті. Транссексуал (transsexual) – людина, чия  гендерна ідентичність протилежнастаті, визначеній при народженні, та яка бажає привести свою зовнішність (тіло), та соціальне сприйняття себе у відповідність з гендерною ідентичністю (внутрішнім самовідчуттям людини) – як правило, шляхом гормональної та/або хірургічної корекції. Транссексуальність включає осіб до та після операційного втручання, а також осіб, які не відчувають необхідності у оперативному втручанні, чи не мають доступу до операцій у тому числі за станом здоров’я. Вони можуть визначати себе як транс-чоловіків (female-to-male, FtM) або транс-жінок (male-to-female, MtF), причому вони можуть піддаватися хірургічному втручанню або гормональної терапії або не проходити цього[3].

Трансгендери можуть прагнути змінити свій правовий, соціальний та фізичний статус – чи окремі його аспекти – для того, щоб відповідати своїй власній гендерній ідентичності (зміна фізичного вигляду або функцій за допомогою одягу, медичних, хірургічних втручань та інше). Крім складнощів у соціально-медичній сфері, трансгендерні люди стикаються зі складнощами в адміністративно-правовій сфері.

Для того щоб зрозуміти концепцію гендерної ідентичності, важливо розрізняти поняття «стать» і «гендер». У той час як «стать» відноситься, в основному, до генетичних відмінностей між жінками та чоловіками, які подаються як певні «біологічні» ознаки, «гендер» – включає також соціальний аспект відмінностей між двома статтями (програвання особами у суспільстві різних певних соціальних ролей) Це ті прояви людини, які суспільно маркуються як «чоловіча поведінка» та «жіноча поведінка»  на додаток до біологічного аспекту.

Отже, «стать» та «гендерна ідентичність» – це різні ознаки особи, які можуть не співпадати між собою, оскільки поняття «стать» належить до біологічних ознак (хромосом, гормонального профілю, внутрішніх та зовнішніх статевих органів). В свою чергу поняття «гендер» окреслює характеристики культури, описуючи їх як «жіноче» або «чоловіче» у розумінні маскулінних або фемінних проявів. «Гендерні ролі» частіш за все відносять до характеристик та поведінки, закріплюючи їх за двома «статями». Те, що означає бути «справжнім чоловіком» в будь-якій  культурі потребує чоловічої статі та поведінки (маскулінності), також «справжня жінка» потребує жіночої статі та «жіночності» (фемінності). Гендерна ідентичність є власним внутрішнім, особистим відчуттям того, аби бути чоловіком або  жінкою (хлопчиком чи дівчинкою), незалежно від біологічної статі.

Окремо варто зазначити, що дискримінація[4] на підставі статевої належності та дискримінація на підставі гендерної ідентичності має різні прояви. Наприклад, згідно дослідженню, проведеному Громадською організацією «Інсайт» у 2010 році, основними проявами дискримінації на підставі гендерной ідентичності є обов’язкова стерилізація та відсутність спеціального медичного обслуговування, у той час, коли, відповідно до Доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 2011 року, основними проявами дискримінації на підставі статевої належності є, зокрема, реалізація права на догляд за дитиною до трьох років.

Слід чітко розрізняти дискримінацію на підставі статевої належності та на підставі гендерної ідентичності, адже вони мають різні причини та прояви. Наприклад, людина біологічно (генетично) може бути жінкою, але зазнати дискримінації або насильства, як «недостатньо» маскулінний чоловік.

Окремо звертаємо Вашу увагу, що у практиці Європейського суду з прав людини також окремо розглядаються дискримінація на підставі статевої належності та на підставі гендерної ідентичності.

Сучасна медична доктрина розділяє поняття гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації (зокрема, транссексуальності та гомосексуальності). Навіть у «Тематичних доповідях», які публікуються Комісаром з прав людини Ради Європи стереотипне уявлення про зв’язок гомосексуальності та транссексуальності описується як хибне. «Сексуальна орієнтація, в тому числі і гомосексуальність, та (транс)гендерна ідентичність не пов’язані між собою, і жодного впливу одне на одного не мають», така позиція також підтверджується «Стандартами допомоги при розладах гендерної ідентичності» Міжнародної професійної асоціації зі здоров’я трансгендерів (WPATH Standards Of Care, 6th Version, 2001). Отже, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не пов’язані між собою.

Повертаючись до «Тематичних доповідей», які публікуються Комісаром з прав людини Ради Європи, варто наголосити, що рекомендаціями даних доповідей було, зокрема:

– Дотримуватись міжнародних норм у сфері прав людини без дискримінації та забороняти у конкретній формі дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації у національному антидискримінаційному законодавстві. У якості рекомендацій по дотриманню цих норм на національному рівні слід використовувати Джок’якартські принципи застосування міжнародно-правових норм про права людини по відношенню сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності;

– прийняти законодавство про злочини на ґрунті ненависті, у яких представлялась би особливий захист трансгендерам від злочинів і інцидентів трансфобного характеру.

Отже, у рекомендаціях Тематичних доповідей окремо виділяється гендерна ідентичність, як підстава до надання антидискримінаційного захисту.

Підготовлено ГО «Інсайт» 2012р.


[1] Джок’якартскі принципи (англ. Yogyakarta Principles) – Джок’якартскі принципи застосування міжнародно-правових норм про права людини стосовно сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності були прийняті групою профільних експертів в Джок’якарті, Індонезія, 6-9 листопада 2006 року, серед розробників принципів присутні екс-Верховний комісар ООН з прав людини, незалежні експерти ООН, члени комітетів ООН з контролю за дотриманням міжнародних договорів, судді, громадські активісти, науковці, http://en.wikipedia.org/wiki/Yogyakarta_Principles.

[2]. В даному випадку під «статтю» мається на увазі стать, яка визначається дитині при народженні.

[3] Тематичні доповіді «Права людини і гендерна ідентичність» Комісара по правам людини Ради Європи, 29.07.2009 рік.

[4]. Дискримінація – будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав.

Рекомендуем: