1. Парламентська асамблея звертає увагу, що сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини, яка включає гетеросексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації. Також, Асамблея нагадує, що остання не переслідується за законом в жодній з держав-членів Ради Європи. Ідентичність статі описує інтимний та особистий досвід своєї статі наприклад спільне проживання. Людина-транссексуал є особою чия статева ідентифікація не відповідає тій, яка була визначена їй при народженні.

2. Беручи до уваги міжнародне право, всі люди народжені вільними та рівними в правах та достоїнствах. Сексуальна орієнтація, статева приналежність визначені як заборонені причини дискримінації. Зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини відмінність у відношенні є дискримінаційною, якщо воно не має об’єктивного або резонного виправдання. Сексуальна орієнтація являє собою дуже інтимний аспект приватного життя людини, Суд вважає, що відмінності у відношенні засновані на сексуальній орієнтації можуть бути виправдані тільки за особливо тяжких обставин. У рішенні суду Сполученого Королівства від 1999 року по справі Лустіг-Прін і Бекет зазначається, що негативне ставлення з боку гетеросексуальної більшості по відношенню до гомосексуальної меншості не буде задовільним виправданням, так само як негативне ставлення за расовою ознакою, походженням або кольором шкіри.

3. Тим часом, лесбіянки, геї, бісексуали та транссексуали (особи ЛГБТ), так само як і правозахисники, які опікуються особами ЛГБТ стикаються з упередженістю, ворожістю і глибоко укоріненою та широко розповсюдженою по всій Європі дискримінацією. Недостатність знань та розуміння в питанні сексуальної орієнтації і статевої ідентифікації є перешкодою, яку мають подолати більшість держав-членів Ради Європи оскільки вона викликає численні порушення прав людини, які торкаються життя мільйонів людей. Серед основних складових занепокоєння: фізичне та вербальне насильство (злочини і/або ворожі розмови), невиправдані обмеження у свободі висловлення, зібрань та об’єднань, порушення права на приватне і сімейне життя, порушення права на освіту, роботу, охорону здоров’я, так само як і постійне гноблення. Як наслідок, в усій Європі багато осіб ЛГБТ живуть в страху і мають ховати їх сексуальну орієнтацію або їх статеву ідентичність.

4. Транссексуали стикаються з цілою низкою дискримінацій і обмежень їх прав, у великій кількості держав-членів Ради Європи в частині дискримінаційного відношення та перешкод, з якими вони стикаються при отриманні доступу до операції зі зміни статі і юридичному визнанні їх нової статі. Зважаючи на це, рівень суїцидів значно збільшився серед транссексуалів.

5. Дискримінація за сексуальною орієнтацією та статевою ідентифікацією може загостритися залежно від сексу і статі, жінки лесбіянки, бісексуали і жінки транссексуали, зокрема, стикаються із зростаючим ризиком насильства. Спільнота осіб ЛГБТ також, сама не захищена від сексуальної дискримінації.

6. Асамблея особливо занепокоєна порушенням права осіб ЛГБТ на зібрання та висловлювання в багатьох державах-членах Ради Європи тому що ці права базисні для демократії. Дана ситуація проявилася як у забороні (або спробах заборони) зборів або мирних демонстрацій осіб ЛГБТ та їх прихильників, так і у відкритій або прихованій підтримці деяких відповідальних політиків жорстоких контр-демонстрацій.

7. Ворожі виступи відомих діячів, в тому числі відповідальних релігійних діячів, і ворожі виступи, що транслюються по телебаченню та в мережі Інтернет є також серйозним приводом для занепокоєння. Асамблея нагадує публічній владі, що потрібно не тільки ефективно та на практиці захищати порушені права за допомогою інструментів прав людини, але й утримуватися від дискусій здатних легітимізувати і сприяти дискримінації або ненависті заснованій на нетерпимості. Межа між розмовами, що розпалюють ненависть і свободою висловлювання має бути визначена у відповідності до судової практики Європейського суду з прав людини.

8. Гомофобія та трансфобія являють собою тяжкі наслідки для молодих осіб-ЛГБТ. Вони зазвичай стикаються з брутальністю, з некомунібельними викладачами і освітніми програмами, які ігнорують проблеми осіб ЛГБТ або пропагують гомо фобію або транс фобію. Дискримінаційне поводження в суспільстві і розрив із сім’єю можуть бути вкрай негативними для ментального здоров’я молодих осіб ЛГБТ, про що свідчить високий рівень суїцидів в порівнянні з іншими групами підлітків.

9. Важливо не критикувати усвідомлену або заявлену сексуальну орієнтацію молодих людей, особливо тих, що відвідують школу і віком до 18 років, і визнавати, що будь яке використання їхньої усвідомленої або заявленої сексуальної орієнтації або будь-яке приниження, або зневажливе ставлення на цій підставі може бути хибним самим по собі і потенційно шкідливим для їхнього добробуту і особистого зростання як на цьому етапі, так і в подальшому житті.

10. Потрібно також запобігти порушенню прав «сімей осіб ЛГБТ», що відбувається в багатьох державах членах, зокрема шляхом юридичного визнання і захисту цих сімей.

11. Тим не менше, Асамблея вітає той факт, що в деяких випадках політична та судова влади вжили заходів по боротьбі з дискримінацією стосовно осіб ЛГБТ.

12. У цьому контексті, Асамблея вітає роботу Комітету міністрів, який затвердив 31 березня 2010 року рекомендацію для держав-членів щодо заходів спрямованих на боротьбу проти дискримінації за сексуальною орієнтацією та статевою ідентифікацією (CM/Rec(2010)5), високу пріоритетність, яка надається даному питанню як з боку Верховного комісара Ради Європи з прав людини, так і в нещодавніх доповідях Агентства з прав людини Європейського Союзу стосовно гомофобії і дискримінації за сексуальною орієнтацією в державах-членах Європейського Союзу.

13. Посилаючися на свої Рекомендації 1474 (2000) щодо стану справ з лесбіянками та геями в державах-членах Ради Європи та 1117 (1989) щодо умов транссексуалів, Асамблея вкотре засуджує різні форми дискримінації, з якими стикаються особи ЛГБТ в державах-членах Ради Європи. Особи ЛГБТ не мають відчувати страх бути засудженими або переслідуваними як в громадському, так і приватному житті.

14. Асамблея розраховує на те, що Рада Європи зобов’яжеться розповсюдити чітке послання — поваги і не дискримінації, з тим щоб кожний зміг гідно жити в усіх державах-членах.

15. Тим не менше, викорінення гомофобії та трансфобії вимагає політичної волі в державах-членах розробити належний підхід в сфері прав людини і вжити широке коло заходів. В цьому контексті, Асамблея підкреслює, що парламентарії несуть специфічну відповідальність ініціювати і підтримати зміни у законодавстві і програмах, що запроваджені в державах-членах Ради Європи.

16. Таким чином, Асамблея закликає держав-членів розглянути ці питання і зокрема:

16.1. забезпечити повагу фундаментальних прав осіб ЛГБТ, зокрема свободу висловлювання, зібрань і об’єднань у відповідності до міжнародних норм в галузі прав людини;

16.2. передбачити заходи правового захисту для жертв і запровадити відповідальність для тих, хто порушує фундаментальні права осіб ЛГБТ, особливо їх права на життя і безпеку;

16.3. визнати, що лесбіянки, бісексуали і жінки транссексуали стикаються зі зростаючим ризиком насильства за статевою ознакою (зокрема зґвалтування, сексуальне насильство, домагання, примусові шлюби) і надати їм відповідний зростаючому ризику захист;

16.4. засудити ворожі дискусії та дискримінаційні заяви і забезпечити ефективний захист осіб ЛГБТ від цих заяв, повністю поважаючи свободу висловлювання у відповідності до Європейської конвенції з прав людини та судової практики Європейського суду з прав людини;

16.5. прийняти і запровадити анти-дискримінаційне законодавство, включаючи сексуальну орієнтацію та статеву ідентифікацію, і серед іншого причини забороненої дискримінації та покарання за правопорушення;

16.6. усунути законодавчі норми, які не відповідають судовим практикам Європейського суду з прав людини;

16.7. гарантувати, щоб інформація щодо дискримінації за сексуальною орієнтацією та статевою ідентифікацією могла бути отримана юридичними та неюридичними інстанціям і слідкувати за тим, щоб національні інституції із захисту прав людини та органи, що забезпечують рівноправність розглядали дані питання;

16.8. підписати і ратифікувати Протокол № 12 до Європейської конвенції з прав людини, який передбачає загальну заборону дискримінації;

16.9. гарантувати юридичне визнання одностатевих пар лише коли національне законодавство передбачає таке визнання, як це вже було рекомендовано Асамблеєю у 2000 році, передбачивши:

16.9.1. ті самі майнові права і обов’язки, що встановлені для гетеросексуальних пар;

16.9.2. статус «найближчого родича»;

16.9.3. в ситуації, коли один з партнерів в одностатевій парі є іноземцем, заходи, що дозволяють такому партнеру так само отримати право на громадянство, як це дозволено партнеру-іноземцю в гетеросексуальній парі;

16.9.4. визнання положень прийнятих державами-членами, які визначають подібні заходи;

16.10. передбачити можливість спільної батьківської відповідальності перед дітьми для кожного з двох партнерів, враховуючи інтереси дітей;

16.11. розглядати справи з дискримінації і порушення прав людини, що стосуються осіб транссексуалів і, особливо, гарантувати в законодавстві і на практиці їх права:

16.11.1. на безпеку;

16.11.2. на отримання офіційних документів, що відображають ідентифікацію обраної ними статі без попереднього обов’язкового зобов’язання пройти стерилізацію або іншу медичну процедуру як операцію зі зміни статі або гормональну терапію;

16.11.3. на зміну статі та однакове відношення при отриманні медичних послуг;

16.11.4. рівність в доступі до права на працю, благ, послуг, отримання житла, без дискримінації;

16.11.5. на визнання союзів у відповідності до судових практик Європейського суду з прав людини;

16.12. започаткувати або розробити анти-дискримінаційні програми і програми, які привертають увагу громадськості, сприяючи терпінню, повазі і розумінню осіб ЛГБТ, особливо, у відносинах державними установами, в судових інстанціях, органах правопорядку та збройних силах, так само як і в освітянських закладах, медіа, закладах охорони здоров’я і в спортивних колах;

16.13. сприяти як дослідженням в сфері дискримінації за сексуальною орієнтацією та статевою ідентифікацією, так і започаткувати та/або підтримувати постійні контакти з правозахисниками, які працюють в галузі захисту прав осіб ЛГБТ і проводити з ними консультації з питань, що стосуються даного типу дискримінації;

16.14. сприяти діалогу заснованому на взаємоповазі між національними інституціями із захисту прав людини, інституціями захисту рівноправності, правозахисниками, які працюють в сфері захисту прав осіб ЛГБТ та релігійними інституціями з метою сприяння публічному діалогу і реформам, що стосуються даних осіб;

16.15. визнати переслідування осіб ЛГБТ як передумови для надання азилу (статусу біженця) та застосування Роз’яснювальної ноти Верховного Комісара ООН у справах біженців від 2008 року щодо запитів на визнання статусу біженця за сексуальною орієнтацією та статевою ідентифікацією.

16.16. повністю імплементувати в своє законодавство і на практиці рекомендацію Комітету міністрів щодо заходів спрямованих на боротьбу проти дискримінації за сексуальною орієнтацією та статевою ідентифікацією.

17. Держави-члени можуть робити виключення для релігійних установ та організацій, коли такі інституції та організації залучені до релігійної діяльності або коли правові вимоги суперечать принципам релігійних вірувань і доктрин, або вимагати від інституцій та організацій обмежити певну частину їхньої релігійної автономії і коли дані виключення не суперечать Європейській конвенції з прав людини та судовим практикам Європейського суду з прав людини.

Рекомендуем: